Суд
Д. Павличко
До зали суду, наче зв’язкова
З моєї сотні, піймана у Лючі,
Заходить Юля. А в судді брова
Підскакує, мов щиглик на колюччі,
І западає тиша гробова.
Втім Юля встала: «Слава Україні!»
І в залі встала воїнів чота:
«Героям слава!»… Прокурорів тіні
Розсипались, і блискавка крута
Просяяла в небесній височіні,
І стало ясно: це не суд, а мста!
Це мста за те, що та жона готова
Ми президентські вибори піти
І вдруге виграти! О будь здорова,
Відважна жінко з серцем сироти,
І хай хахлів дратує твоя мова –
Державна й неподолана, як ти!
Крик на Хрещатику. В законі вори.
Кричить держави нашої страма.
Кричать офшори, банківські контори,
Кричить хахол пащеками трьома,
Замкнені очі, ні, очей нема,
Є тільки горла отвори в потвори.
Той крик гуде в каштановім гіллі,
Будинки глухнуть, глухнуть тротуари.
Хахли й донецькі рідні москалі
Ревуть: «На нари – Юлію, на нари!»
Дрижання чути у віконнім склі
І чути, як тремтять над світом хмари,
А під землею – мертвяки гнилі.
Крик на Хрещатику. Колона п’ята
Перекричати хоче цілий світ,
Що руку Юлі подає. Проклята
Америка, Європа і реб’ята
Кремлівські невдоволені. Привіт!
Відома курва рік цілий кричала:
«Замкніть же паню в білому! Замкніть!»
А нині в Шустера крізь плач сказала:
«Я б задушила того генерала,
Що Юлю наказав заперти в кліть».
А Президент свої невинні руки, [*]
Чистесенькі, вмиває, мов Пилат.
А пан суддя – Закон з бичем принуки! -
Безликий, мов без стрілок циферблат,
Вже пише вирок: «Здерти білий плат
З підсудної, хай гине від розпуки,
Хай вирвуть з неї серце чорні круки
Печалі, – хай не вийде із-за ґрат».
А противсіхи, інтелектуали,
Що нареклися нації мечем,
І всі свої страждання оспівали,
І жінку в білому скаменували,
І віддали ЇЇ на суд нікчем.
0 генії, позначені злобою
Чужого самолюбного ума,
Не бились ви з холерою й чумою,
Бо ви самі – холера і чума.
І я виходжу, наче з пекла, з суду,
Де вигоріла кров моя дотла,
Й не йду додому, там стояти буду,
Біля тюрми, мов птаха без крила;
Чекатиму на явище спасенне,
Стоятиму на смертнім хіднику,
Допоки Юля не пройде повз мене
На волю у терновому вінку.
Джерело: СГО ВО «Батьківщина»
© 2011 ВО "Батьківщина" г. Севастополь
7 октября, 2011
sevbat.com.ua/2011/10/d-pavlichko-napisav-virsh-pro-yuliyu-timoshenko-sud.html
________________
[*]
На якого президента "намекує" Павличко
і де він не лукавить – у цьому панегірику,
чи у зверненні до виборців (див. "Я був
і залишаюся прихильником Ющенка")?
|
До молодих українців
Нью-Йорка
Д. Павличко
(уривки)
Під Нью-Йорком табори військові,
Синьо-жовті мають прапори.
Як убити з кров'ю чи без крові
Вишкіл там ведуть професори.
Всі вони, майстри удара в спину,
Вішальники, ганстери, збуї,
В боротьбі за "вільну Україну"
Пропонують методи свої.
Той згадає, що найкраще газом
Отруїть людину, той петлю
В'яже так, аби повість разом
І мене, і все, що я люблю.
Той ножем орудує, як мата-
Дорбикупохромлює хребта,
Той стріляє в мене з автомата,
Я - мішень, уявна їх мета...
Боже мій, а хто це їхні учні?
Хто вони, ці блідні юнаки?!
Чи вдихнули в них слова гадючні
Кравціви, стецьки, маланюки?!
Дітваки діаспори гнилої,
Вислухайте поклики мої,-
Ваші вчителі - то не герої,
А звичайні вбивці й шахраї.
Виплюйте бандерівську блекоту,
Вимийте зі свого тіла їдь:
Не служіть ні гунові, ні готу,
А самі собі ви послужіть...
Думайте, світи обнявши зором,
Розхиливши неба синій лен,
Щоб не падав на Вкраїну сором
З ваших поанглійщених імен.
Гляньте ясно в сторону дідизни,
А як ні - вдихайте далі чадь -
Вас ганьба навіки в землю втисне
Разом з тими, що вбивати вчать!
Джерело:
"Перлини Павличка, Драчa"
- 12lina.livejournal.com, 03-01-2011
|
